Присяжна Юлія Вікторівна

 

 

мистецтвознавець, викладач, художник

 

Народилася 23 квітня 1977 року у м. Вінниці

  • У 1994 р. закінчила з відзнакою Вінницьку дитячу художню школу
  • У 2000 р. закінчила Національну Академію образотворчого мистецтва та архітектури (м. Київ), факультет теорії та історії образотворчого мистецтва.
  • Має численні друковані публікації на Всеукраїнському, обласному, міському рівнях
  • Професійно працює як живописець, бере участь у виставках, творчих пленерах та мистецьких проектах Всеукраїнського, обласного та міського значення
  • У 2002-2005 рр. - куратор та учасник історико-мистецьких проектів творчого об’єднання «Серпень», створених на базі Вінницького обласного краєзнавчого музею («Українські Січові стрільці на Поділлі», «Втрачені сакральні пам’ятки Поділля», «Шляхи Соборності України»)
  • Член Національної спілки художників України з 2011 року
  • 2000-2020 року працювала викладачем у Вінницькій дитячій художній школі. Має звання «Старший викладач»
  • Живе і працює у м. Вінниці

 

 

Про себе особисто:

 

 

Я дуже люблю природу у всіх її проявах. Це неповторні краєвиди, які відкриваються, коли спілкуєшся з ними «віч-на-віч». Для мене таким засобом спілкування став велосипед,з яким ми подорожуємо вже більше 10-ти років і на нашому рахунку близько двох тисяч кілометрів.

Я люблю тварин – вони безпосередні, щирі і вміють бути вдячними.

Мене цікавлять люди в їх різноманітних проявах, в першу чергу, соціальних. Я замальовую сценки з міського життя на вулицях на папері (люди дивуються, а іноді лякаються), а потім втілюю їх на полотні. Більш за все люблю техніку олійного живопису. Це класична техніка з багатовіковою традицією.

Я дуже люблю викладацьку справу, хоча вона потребує багато затрат духовних сил, але успіхи учнів їх цілком компенсують.

Я люблю робити життя яскравішим і щиро радію тому, що маю для цього природні здібності.

 

 

Про моє ставлення до мистецтва:

  • 01----2015----8070-2015.jpg
  • 01.jpg
  • 02----2015---5050-2015.jpg
  • 03--boykoalex60-2015---5050.jpg
  • 04-----2015---7852.jpg
  • 05------2007---6060.jpg
  • 06------2007---6060.jpg
  • 07------2007---6060.jpg
  • 08-----2007---6060.jpg
  • 09---2002---6060.jpg
  • 10-2002---6060.jpg
  • 11---2002---6060.jpg
  • 12---2002---9090.jpg
  • 13--2006---6060.jpg
  • 14---2002---9090.jpg
  • 15------2006---4030.jpg
  • 16---1-2005---9070.jpg
  • 17----2005---7050.jpg
  • 19---2020----5040.jpg
  • 20---.jpg
 

 

Протягом п’яти років я вивчала в Національній академії історію образотворчого мистецтва і, чомусь, вирішила, що знаю про нього все. І, тільки тоді, коли по закінченні закладу, взялася до серйозних занять живописом, зрозуміла, що весь час тупцювала на верхівці айсбергу.

І сьогодні образотворчість є для мене неосяжною країною, сповненою невідкритих таємниць та прихованих можливостей. Подорож цією країною – надзвичайно захоплива пригода!

В мистецтві мене найбільше цікавить тема людини. Адже природа не змінюється віками. Лише соціум здатен формувати обличчя часу. Нашу сучасність я бачу крізь буденні сценки з характерними персонажами. Так, я трохи глузую з них. Хтось сказав, що не трохи, а, навіть дуже жорстко. Не згодна. Це – скоріш, іронія. Своїх героїв знаходжу всюди – на вулицях, ринках, вокзалах, у громадському транспорті. Фіксую оком і – до мольберту.

Я вмію і можу писати сюжети, що користуються попитом – пейзажі, квіткові композиція… Це дуже стає при нагоді, коли виникає потреба у подарунках.

Але, найбільш повним проявом, самовиразу все ж таки, вважаю тематичні сценки. Недарма колеги називають мене – «Гоголь у живописі»   

 

 

Про моє ставлення до викладацької справи:

  • 01.jpg
  • 03.jpg
  • 04.jpg
  • 05.jpg
  • 06.jpg
  • 07.jpg
  • 08.jpg
  • 09.jpg
  • 10.jpg
  • 11.jpg
  • 12.jpg
  • 13.jpg
  • 14.jpg
  • 15.jpg
  • 16.jpg
  • 17.jpg
  • 18.jpg
  • 20.jpg

 

 

Чесно кажучи ніколи не думала, що зможу викладати. Адже, ця справа потребує, перед усім, терпіння, якого мені завжди бракувало. І, тим не менш, з часом викладання захопило мене настільки, що я вже не уявляю себе без учнів.

Є дві тези (запозичені), які я поклала в основу своєї викладацької діяльності:

  • Справжнє покликання Вчителя не штовхати учня у двері, а відчинити їх перед ним;
  • Коли ми навчаєм, ми навчаємося самі;

Я волію товаришувати зі своїми учнями, ніколи не використовую принцип авторитарності, використовую суто індивідуальний підхід, намагаючи акцентувати сильні боки, та «підтягнути» слабкі. В мене займаються, як з метою підготовки до вступу у спеціалізовані навчальні заклади, так і просто, «для душі». Вік учнів – від шести років і далі – без обмеження віку.